Живе лиш той, хто не живе для себе.

Життя - це штука не проста,

Усе кудись воно спішить.

А я прошу його:

-  Будь ласка, ну зупинись

Хоча б на мить!

Я хочу трішки відпочити,

Оглянутись, чи щось корисне

залишила я після себе на Землі;

чи завжди я добро цінила

чи пробачать я вчасно вміла,

як Свята книга вчить нас всіх.

Але життя мене не слуха,

Воно летить  тепер щодуху.

Кричить мені:

- Ти не існуй –

Твори, дивуй та фантазуй,

свій кожен день рости, цінуй.

Тоді не схочеш повертатись

В своє минуле ні! за! що!

а йти в перед і відкривати,

усе, що створено давно!